Псалом 43
1 Керівнику хору. Повчання синів Корея.
2 Боже, ми чули своїми вухами,
батьки наші розповідали нам
про величні діяння,
що вчинив Ти у давні дні.
3 Ти вигнав Своєю рукою народи,
а предків наших насадив на цій землі,
Ти вразив племена
і вислав їх геть.
4 Адже не мечем своїм батьки наші взяли у спадок землю
і не їхня міцна рука принесла їм перемогу,
а Твоя правиця, Твоя міць
і світло Твого обличчя,
бо Ти вподобав їх.
5 Ти – Цар мій, Боже.
Накажи дати перемогу Якову!
6 З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших,
в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
7 Бо не на лук свій я покладаю надію
і не меч мій дарує мені перемогу.
8 Але Ти рятуєш нас від супротивників наших
і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
9 Богом ми хвалимось цілий день
і Твоє ім’я прославлятимемо повік.
Села
10 Тепер же Ти покинув і посоромив нас,
і більше не виходиш разом із воїнствами нашими на битву.
11 Ти змусив нас втікати назад від супротивника,
і ненависники наші грабують нас.
12 Ти віддав нас, як овець, на поїдання
і розсіяв нас серед народів.
13 Ти продав народ Твій за безцінь,
не отримавши від його продажу жодного зиску.
14 Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими,
глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
15 Приказкою глузливою Ти зробив нас серед народів,
племена хитають насмішливо головами в наш бік.
16 Щодня безчестя моє переді мною,
і сором вкриває моє обличчя
17 через те, що голос лихослова й глузія я чую,
через ворога й месника.
18 Усе це лихо спіткало нас,
хоча ми не забули Тебе
й не зрадили Завіту Твого.
19 Серця наші не відступили назад,
і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
20 Але Ти вразив нас у пустельному місці,
де мешкають шакали,
і вкрив нас тінню смерті.
21 Якби ми забули ім’я Бога нашого
й простягнули долоні наші до чужого бога,
22 хіба Бог не виявив би цього?
Адже Він знає приховані глибини серця.
23 Однак заради Тебе нас убивають щодня,
вважають нас за овець, призначених на заколення.
24 Прокинься! Чому Ти спиш, Владико?
Пробудись! Не покидай нас навіки.
25 Чому Ти ховаєш Своє обличчя,
забуваючи про приниження й гніт наш?
26 Адже до пороху земного зведена душа наша,
до землі прилинуло нутро наше.
27 Повстань, будь нам допомогою!