Книга Псалмів 2

Псалом 2

1 Чому бентежаться народи

і племена задумують марне?

2 Повстають царі землі,

і можновладці гуртуються разом

проти Господа

й проти Його Помазанця.*

3 «Розірвемо їхні кайдани, – кажуть вони, –

скинемо їхні пута!»

4 Той, Хто сидить на небесах, сміється,

Володар† глузує з них.

5 Тоді Він промовить до них у гніві Своєму

і полум’ям люті Своєї настрашить їх:

6 «Ось Я поставив царя Мого

над Сіоном, Моєю святою горою».

7 Сповіщу-но я постанову Господню:

Він промовив до мене: «Ти Мій Син,

Я сьогодні породив Тебе.‡

8 Проси в Мене –

і Я дам Тобі народи у спадок,

і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 Ти уразиш їх жезлом залізним,

як посуд, виріб гончаря, розіб’єш їх».

10 Отже, царі, схаменіться,

отямтеся, судді землі!

11 Служіть Господеві зі страхом

і радійте з тремтінням.

12 Цілуйте Сина,§

щоб Він не розгнівався

і щоб ви не загинули на своєму шляху,

бо гнів Його спалахне вмить.

Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!

<- Книга Псалмів 1 Книга Псалмів 3 ->

*Псалом 2:2 Давньоєврейське маші́ах означає людину, призначену Богом для особливої місії; це призначення супроводжувалося обрядом помазання олією. Такий обряд помазання здійснювався над священниками, пророками й царями (Лев. 8:1-36; 1 Сам. 9:16; 2 Сам. 12:7; 1 Цар. 19:16). Майбутній Визволитель світу також названий помазанцем Божим (Іс. 61:1). Слово помазанець грецькою мовою звучить як хрістос.

†Псалом 2:4 Тут вжито давньоєврейське слово адона́й, тобто Володар, Пан.

‡Псалом 2:7 Цей вираз, імовірно, пов’язаний із давнім звичаєм інавгурації (помазання) царя: могутній цар-сюзерен проголошував підлеглого йому царя-васала своїм «сином», а момент інтронізації розглядався як «народження». Подібні вирази зустрічаються в епіграфічних текстах стародавнього Близького Сходу. Див. також. Пс. 109.

§Псалом 2:12 Цілування нового царя було знаком визнання його влади, див. попереднє посилання.