1 Отже, мої улюблені та дорогі брати, ви моя радість і вінок[a], стійте непохитно в Господі, любі!
3 Так, я прошу тебе, вірний товаришу, допоможи їм[b]. Вони боролися за Добру Звістку разом зі мною, із Клементом та іншими моїми братами, чиї імена є в книзі життя.
4 Завжди радійте в Господі! І знову кажу: радійте!
5 Нехай ваша лагідність буде відома всім людям! Господь близько. 6 Ні про що не турбуйтеся, але в усьому з подякою відкривайте ваші прохання Богові в молитві та благанні. 7 І Божий мир, який перевершує будь-яке розуміння, збереже ваші серця й ваші думки в Христі Ісусі.
8 Наостанку, брати: що істинне, що достойне, що праведне, що чисте, що любе, що гідне похвали, що доброчесність чи достойне слави – про це роздумуйте. 9 І чого навчилися, що отримали, почули та побачили в мені – те й робіть! І нехай Бог миру буде з вами.
14 А втім, ви добре зробили, розділивши зі мною моє страждання. 15 Ви ж, филип’яни, знаєте, що на початку проповідування Доброї Звістки, коли я вийшов із Македонії, жодна церква не підтримала мене пожертвами та гостинністю, окрім вас. 16 Адже одного разу, та навіть двічі, ви посилали мені допомогу до Солуня. 17 Не те, щоб я прагнув якогось подарунка, просто прагну плоду, який зростає на вашу користь. 18 Я отримав усе і маю з достатком. Маю всього вдосталь, адже отримав від Епафродита ваші дари – приємний аромат, прийнятну жертву, яка до вподоби Богу. 19 Мій Бог сповнить усі ваші потреби згідно з Його багатством у славі, у Христі Ісусі.
20 Богу й Отцю нашому нехай буде слава навіки-віків! Амінь.