1 Того ж дня Ісус, вийшовши з дому, сидів на березі моря. 2 І зібрався біля Нього великий натовп, так що Він зайшов у човен та сів, а всі люди стояли на березі. 3 Він багато навчав їх притчами, кажучи: «Ось сіяч вийшов сіяти.4Коли він сіяв, деякі зерна впали біля дороги; птахи, налетівши, повидзьобували їх.5Інші впали на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і відразу проросли, бо земля була неглибока.6Коли ж зійшло сонце, то опалило паростки, вони зів’яли й, не маючи коріння, всохли.7Ще інші впали поміж терни. Терни виросли та заглушили їх.8А інші впали в добру землю та дали врожай: одні в сто, інші в шістдесят, треті в тридцять разів більше.9Хто має вуха, нехай слухає!»
10 Підійшовши, учні запитали Його:
―Чому Ти говориш до них притчами?
11 Він же у відповідь сказав:
―Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.12Адже тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться.13Тому до них Я говорю притчами, бо вони,
«дивлячись, не бачать,
а слухаючи, не чують і не розуміють».
14Щодо них збувається пророцтво Ісаї, що каже:
«Ви будете слухати й слухати, але ніколи не зрозумієте;
будете дивитись і дивитись, але ніколи не побачите.
16Блаженні очі, які бачать, і вуха, які чують.17Істинно кажу вам: багато пророків та праведників бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили, та почути те, що ви чуєте, і не почули.
18Отже, послухайте, що означає притча про сіяча.19До кожного, хто слухає Слово про Царство й не розуміє його, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці. Це те, що посіяне біля дороги.20Посіяне ж на кам’янисту землю – це той, хто, почувши Слово, відразу з радістю приймає його.21Але він не має коріння в собі, є тимчасовим. Коли настають труднощі або гоніння за Слово, він відразу відпадає.22Посіяне серед тернів – це ті, що чують Слово, але турботи цього віку й омана багатства придушують Слово, і воно залишається безплідним.23А посіяне в добру землю – це той, хто чує та розуміє Слово. Він насправді приносить врожай: у сто, у шістдесят або в тридцять разів більший.
Притча про кукіль
24Ісус розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до чоловіка, який посіяв добре насіння на своєму полі.25Але коли чоловік спав, прийшов його ворог, посіяв кукіль серед пшениці та пішов.26А як зійшло посіяне та показався колос, тоді з’явився й кукіль.
27Тоді прийшли слуги господаря та сказали йому: „Господарю, хіба ми не добре насіння посіяли на полі? Звідки ж узявся кукіль?“
28Він відповів їм: „Це зробив ворог“.
Раби запитали його: „Хочеш, щоб ми пішли та випололи його?“
29Він сказав: „Ні, щоб, виполюючи кукіль, не повиривали й пшениці“.30Залиште, щоб обоє росли разом до жнив. А під час жнив я скажу женцям: „Зберіть спочатку кукіль та пов’яжіть його в снопи, щоб спалити, а пшеницю зберіть до моєї клуні“».
Притчі про гірчичне зерно та закваску
31Ісус розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке чоловік узяв та посіяв на своєму полі.32Хоча воно і є найменшим серед усього насіння, але коли виростає, стає більшим за інші рослини й стає деревом, до якого прилітають птахи небесні та гніздяться на його гілках».
33Ісус розповів їм ще іншу притчу: «Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла та поклала до трьох мір борошна,†Приблизно 27 кілограмів.доки все вкисло».
34 Усе це Ісус говорив людям притчами й нічого не говорив їм без притчі, 35 щоб збулося сказане через пророка:
36 Тоді, відпустивши людей, Ісус зайшов у дім. Його учні підійшли до Нього, кажучи:
―Роз’ясни нам притчу про кукіль на полі.
37 Він, відповідаючи, сказав:
―Сіяч доброго насіння – це Син Людський.38Поле – це світ, добре насіння – це сини Царства, а кукіль – це сини лукавого.39Ворог, який його посіяв, – це диявол. Жнива – це кінець світу, а женці – це ангели.
40Отже, як збирають кукіль та палять його у вогні, так само буде при кінці світу.41Син Людський надішле своїх ангелів, і вони зберуть з Його Царства всі спокуси та тих, хто робить беззаконня.42І викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів.43Тоді праведники сяятимуть, як сонце, у Царстві Свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!
Притчі про скарб та перлину
44Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі. Чоловік, знайшовши його, знов ховає і на радощах іде, продає все, що має, і купує те поле.
45Ще Царство Небесне подібне до купця, який розшукує гарні перлини.46Знайшовши одну дорогоцінну перлину, він іде, продає все, що має, і купує її.
Притча про невід
47Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, який зібрав багато всякої риби.48Коли він наповнився, його витягли на берег і, сівши, відібрали все добре в посуд, а непридатне викинули геть.49Так буде й при кінці світу: вийдуть ангели, відділять злих з-поміж праведних50і викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів.
51Чи зрозуміли ви все це?
Вони відповіли:
―Так!
52 Він сказав їм:
―Тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря дому, який виносить зі своєї скарбниці нове й старе.
Ісуса не приймають у Назареті
53 Коли Ісус закінчив розповідати ці притчі, то пішов звідти. 54 Він прийшов на Свою батьківщину й навчав людей у їхній синагозі, так що вони були здивовані та казали: «Звідки в Нього така мудрість та сила? 55 Чи Він не син теслі? Хіба Його мати не зветься Марією, а Його брати – Яків, Йосиф, Симон та Юда? 56 Хіба всі Його сестри не серед нас? Звідки в Нього все це?»
57 І вони спокушалися через Нього.
Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі».
58 І не зробив там багато чудес через їхнє невір’я.
