1 Один чоловік, на ім’я Ананія, разом зі своєю дружиною Сапфірою продав свою земельну ділянку 2 й частину вартості ділянки залишив собі з відома своєї дружини. А решту грошей приніс та поклав до ніг апостолів.

3 Тоді Петро сказав йому: «Ананіє, чому сатана наповнив твоє серце, щоб ти збрехав Святому Духові та залишив собі частину ціни ділянки? 4 Чи не була вона твоєю до того, як ти її продав? І те, що ти отримав за продаж, чи не було у твоїй владі? Чому ти замислив цей вчинок у твоєму серці? Ти збрехав не людям, а Богові!»

5 Почувши ці слова, Ананія впав та помер. Великий страх охопив усіх, хто почув про це. 6 Молоді люди підійшли, загорнули тіло, винесли та поховали його.

7 Через три години прийшла його дружина, яка не знала нічого про те, що сталося.

8 Петро спитав її:

―Скажи мені, чи за таку ціну ви продали ділянку?

―Так, – відповіла вона, – за таку.

9 Петро сказав їй:

―Чому ви змовилися між собою спокусити Духа Господнього? Чуєш кроки біля дверей? Це повертаються ті, що поховали твого чоловіка. Вони й тебе винесуть.

10 Тієї ж миті вона впала біля його ніг і померла. Молоді люди, увійшовши, знайшли її мертвою. Тоді винесли й поховали її поряд із чоловіком. 11 Великий страх охопив усю церкву й всіх, хто чув про це.

12 Руками апостолів у народі робилися чудеса та знамення. Усі збиралися разом у колонаді Соломона, 13 і ніхто зі сторонніх не мав сміливості приєднатися до них, хоча народ їх дуже поважав. 14 А число тих, хто повірив у Господа, зростало – безліч чоловіків та жінок. 15 Люди виносили на вулиці хворих і клали на ліжка та килими, щоб хоч тінь Петра впала на них, коли він проходитиме. 16 З навколишніх міст багато людей сходилося до Єрусалима, приносячи хворих і тих, кого мучили нечисті духи, і всі отримували зцілення.

17 Тоді первосвященник і всі, хто належав до угрупування садукеїв, переповнилися заздрощами й, піднявшись, 18 схопили апостолів та вкинули їх до громадської в’язниці. 19 Але ангел Господа вночі відчинив двері в’язниці та, вивівши їх на вулицю, сказав їм: 20 «Ідіть у Храм, станьте там та говоріть народові всі слова цього нового життя».

21 Почувши це, вони вдосвіта зайшли в Храм та навчали людей.

Тим часом первосвященник і всі, хто був разом із ним, скликали Синедріон і раду всіх старійшин із синів Ізраїлевих та надіслали до в’язниці привести апостолів. 22 Але коли стражники прийшли, то не знайшли апостолів у в’язниці, й, повернувшись, повідомили про це, 23 кажучи: «В’язницю ми знайшли надійно зачиненою, охорона була перед дверима, але коли ми відчинили, то всередині нікого не знайшли». 24 Почувши ці слова, начальник храмової охорони та первосвященники дуже здивувались, як це могло статися.

25 Аж тут прийшов хтось та сказав їм: «Ось люди, яких ви вкинули у в’язницю, стоять у Храмі та навчають народ». 26 Тоді начальник храмової охорони пішов зі стражниками та привів апостолів, але не силоміць, оскільки боялися, щоб народ не побив їх камінням.

27 Апостолів привели та поставили перед Синедріоном, і первосвященник спитав їх:

28 ―Чи ми не наказали вам суворо не навчати в це ім’я? Ви ж наповнили Єрусалим своїм вченням і бажаєте зробити нас винними за кров Цієї Людини.

29 Петро та інші апостоли відповіли:

―Нам треба слухатися більше Бога, ніж людей! 30 Бог наших батьків воскресив Ісуса, Якого ви вбили, розіп’явши на хресті. 31 Його Бог возніс та поклав праворуч від Себе як Засновника та Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння та прощення гріхів. 32 Свідками цих слів є ми та Дух Святий, Якого Бог дав тим, хто підкоряється Йому.

33 Коли вони почули це, то розлютилися й хотіли їх убити. 34 Але один фарисей, на ім’я Гамалиїл, учитель Закону, якого поважав весь народ, піднявся в Синедріоні та наказав, щоб чоловіків вивели на деякий час. 35 Тоді промовив: «Ізраїльтяни, будьте уважні, що ви збираєтесь зробити цим людям. 36 Адже нещодавно повстав Тевда, видаючи себе за когось великого; до нього приєдналося близько чотирьохсот чоловіків. Коли його було вбито, усі послідовники розійшлися, і все закінчилося нічим. 37 Після нього в дні перепису піднявся Юда з Галілеї й потягнув народ за собою. Він загинув, а всі його послідовники розсіялися. 38 І зараз кажу вам: облиште цих людей та відпустіть їх. Якщо цей задум та справа від людей, вона зійде нанівець. 39 Але якщо походить від Бога, то не зможете зупинити їх. Щоб часом не виявилось, що ви воюєте з Богом».

Його слова переконали їх. 40 Вони покликали апостолів та, побивши їх, наказали їм ще раз не говорити в ім’я Ісуса та відпустили.

41 Апостоли залишили Синедріон, радіючи, що виявилися гідними перенести ганьбу за ім’я Ісуса. 42 Щодня в Храмі й по домах вони не переставали навчати та звіщати Добру Звістку, що Ісус є Христос.

<- Дії Апостолів 4Дії Апостолів 6 ->