1 Урятувавшись, ми дізналися, що острів називається Мальта. 2 Мешканці острова виявили до нас надзвичайну гостинність. Вони, запаливши вогонь, прийняли всіх нас, тому що падав дощ і було холодно. 3 Коли Павло, зібравши купу сухих дров, поклав їх на вогонь, гадюка, яка виповзла від жару, вчепилася за його руку. 4 Мешканці, побачивши, що з його руки звисає змія, говорили одне одному: «Без сумніву, цей чоловік – убивця: він урятувався з моря, але справедливість не дозволила йому жити». 5 Однак Павло струсив змію у вогонь, не зазнавши жодної шкоди. 6 Вони очікували, що він почне опухати або негайно впаде мертвий. Але, чекаючи довго, побачили, що нічого поганого з ним не сталося. Тоді змінили свою думку й казали, що він – бог.
7 Неподалік від того місця були землі, які належали начальникові острова, на ім’я Публій. Він прийняв нас, і ми гостювали в нього три дні. 8 І сталося, що батько Публія лежав хворий на лихоманку та кишкову інфекцію. Павло увійшов до нього, помолився та, поклавши на нього руки, зцілив його. 9 Після цього й інші хворі з острова приходили та отримували зцілення. 10 Вони вшанували нас великими почестями й, коли ми відпливали, забезпечили нас усім необхідним.
Прибуття до Рима
11 Через три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, котрий мав знак Діоскурів та перезимував на острові. 12 Ми припливли до Сиракуз та пробули там три дні. 13 Відпливши звідти, прибули до Регії. Наступного дня повіяв південний вітер, і через день ми прибули до Путеолі. 14 Там знайшли братів, і вони просили нас залишитися з ними сім днів.
І так ми прибули до Рима. 15 Тамтешні брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч до форуму Аппія й до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові та підбадьорився. 16 Ми прибули до Рима, сотник передав в’язнів начальникові охорони,*Деякі ранні рукописи не містять слів: сотник… охорони. а Павлові було дозволено жити окремо. З ним був тільки воїн, який його охороняв.
Служіння в Римі
17 Через три дні Павло скликав знатних юдеїв і, коли вони зібралися, промовив до них:
―Брати, я не зробив нічого проти нашого народу або проти звичаїв батьків, проте мене було заарештовано в Єрусалимі та видано в руки римлян, 18 які, розглянувши мою справу, хотіли звільнити мене, тому що ніякої провини, вартої смерті, на мені не було. 19 Але оскільки юдеї протистояли цьому, я був змушений звернутися до Кесаря, проте не для того, щоб звинуватити в чомусь мій народ. 20 Саме з цієї причини покликав вас, щоб побачити та поговорити, бо за надію Ізраїлю на мені ці кайдани.
21 Вони відповіли:
―Ми не отримали щодо тебе жодного листа з Юдеї, і ніхто з братів, що приходили, не сповістив і не сказав нічого поганого про тебе. 22 Однак ми б хотіли почути від тебе, що ти думаєш, бо нам відомо, що всюди говорять проти цього угрупування.
23 У призначений день до його помешкання прийшло їх ще більше. Павло з ранку до вечора свідчив їм про Царство Боже, намагаючись переконати їх про Ісуса на підставі Закону Мойсея та Пророків. 24 Одні були переконані тим, що він казав, інші ж не вірили. 25 Коли, не дійшовши згоди, відходили, Павло сказав такі слова:
«Правильно промовив Дух Святий через пророка Ісаю вашим батькам:
26 „Піди до цього народу та скажи:
«Ви будете слухати й слухати, але ніколи не зрозумієте;
будете дивитись і дивитись, але ніколи не побачите.
30 Павло цілих два роки залишався там на власному утриманні й приймав усіх, хто заходив до нього. 31 Він проповідував Царство Боже та навчав про Господа Ісуса Христа сміливо та без перешкоди.
