Друге послання Петра

1 Симон Петро, раб і апостол Ісуса Христа.

Тим, хто завдяки праведності нашого Бога й Спасителя Ісуса Христа отримав таку ж дорогоцінну віру, як і ми.

2 Нехай благодать і мир вам примножаться в пізнанні Бога та Ісуса, нашого Господа.

3 Його божественна сила дала нам усе для життя й побожності через пізнання Того, Хто покликав нас Своєю славою й доброчесністю. 4 Завдяки їм нам даровані великі та дорогоцінні обітниці, щоб через них ви стали учасниками Божественної природи, уникнувши розтління, яке існує у світі через лихі бажання.

5 Тому докладіть усіх зусиль, щоб додати до вашої віри доброчесність, до доброчесності – знання, 6 до знання – стриманість, до стриманості – терпеливість, до терпеливості – побожність, 7 до побожності – братолюбство, а до братолюбства – любов. 8 Бо якщо ви все це маєте й воно примножується серед вас, то не будете бездіяльними чи безплідними у пізнанні Господа нашого Ісуса Христа. 9 А в кого цього немає, той короткозорий, навіть сліпий, і забув про очищення від своїх минулих гріхів.

10 Тому, брати, усе більше намагайтеся утвердити ваше покликання та обрання, бо, роблячи так, ніколи не спіткнетесь 11 і будете щедро забезпечені правом увійти до вічного Царства Господа й Спасителя нашого Ісуса Христа.

12 Тому я постійно нагадуватиму вам про це, хоча ви це знаєте й утверджені в теперішній істині. 13 Бо вважаю за праведне, доки я ще в цьому наметі[a], спонукати вас нагадуванням, 14 знаючи, що зняття мого намету вже близько, як і відкрив мені наш Господь Ісус Христос. 15 Я дбатиму, щоб і після мого відходу ви завжди про це пам’ятали.

16 Адже ми сповістили вам про силу та наближення Господа нашого Ісуса Христа, не слідуючи хитромудрим міфам, але будучи очевидцями Його величі. 17 Бо Він отримав честь і славу від Бога Отця, коли до Нього пролунав від величної слави такий голос: «Це Син Мій улюблений, Якого Я вподобав».[b] 18 І ми почули цей голос, що пролунав із неба, коли були з Ним на святій горі.

19 І ми маємо ще надійніше пророче слово. Ви добре робите, зважаючи на нього як на світильник, який світить у темному місці, доки не почне розвиднятися й ранкова зоря не зійде у ваших серцях. 20 Пам’ятайте[c] насамперед про те, що в Писанні жодне пророцтво не походить від чийогось власного тлумачення. 21 Адже пророцтво ніколи не лунало з волі людини, але від Бога говорили люди, натхнені Святим Духом.

2 Петра 2 ->