Друге послання до Коринфян

1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимофій.

Церкві Божій в Коринфі та всім святим по всій Ахаї.

2 Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.

3 Благословенний Бог і Отець нашого Господа Ісуса Христа, Отець милосердя та Бог усякої втіхи, 4 Який втішає нас у всіх наших труднощах, щоб ми могли втішати тих, хто перебуває в різних труднощах, тією втіхою, яку ми самі отримуємо від Бога. 5 Бо як зростає в нас страждання Христа, так через Христа зростає і наша втіха. 6 Якщо ми зносимо труднощі, то це заради вашої втіхи та спасіння. Якщо нас втішають, то це для вашої втіхи, яка дає силу зносити ті ж страждання, які зносимо й ми. 7 Наша надія щодо вас міцна, бо знаємо: якщо ви разом з нами страждаєте, то разом з нами отримаєте й втіху.

8 Брати, ми не хочемо, щоб ви не знали про біду, яка трапилася з нами в Азії, адже ми були обтяжені над міру й над силу, так що й не сподівалися вижити. 9 Здавалося, ми отримали вирок смерті, щоб покладались не на себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих. 10 Він врятував нас від великої загрози смерті та ще рятуватиме. На Нього покладаємо надію, що Він рятуватиме нас і надалі, 11 за сприяння вашої молитви за нас. Тоді багато хто дякуватиме Богові за дар, отриманий нами через молитви багатьох.

12 Бо нашою похвалою є свідчення нашого сумління, що у світі ми поводилися – особливо з вами – з простотою та чесністю від Бога й керувалися не людською мудрістю, а Божою благодаттю. 13 Адже ми не пишемо вам чогось іншого, крім того, що ви читаєте або вже розумієте. Але я сподіваюся, що ви повністю зрозумієте, 14 – як частково зрозуміли нас, – що ми ваша похвала, так само, як і ви будете нашою в День нашого Господа Ісуса.

15 Із цією впевненістю я хотів спершу прийти до вас, щоб ви вдруге мали благодать. 16 Бо я збирався відвідати вас по дорозі в Македонію, а повертаючись звідти, зупинитись у вас ще раз. І тоді ви відправили б мене до Юдеї. 17 Тож, маючи такий намір, хіба я вчинив легковажно? Хіба я вирішую щось за покликом тіла, щоб у мене було і «так, так», і «ні, ні»?

18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не є і «так», і «ні». 19 Адже Божий Син, Ісус Христос, Якого ми – я, Силуан і Тимофій – проповідували поміж вами, не був «так» і «ні», але в Ньому було «так». 20 І хоч би скільки було Божих обітниць, у Ньому всі «так». Тому через Нього ми й кажемо на славу Бога: «Амінь». 21 Той, Хто зміцнює нас разом із вами в Христі та помазує нас, – Бог, 22 Який також поставив на нас печать і дав завдаток[a] Духа в наші серця.

23 Я закликаю Бога у свідки моєї душі: я не приходив у Коринф, щоб вберегти вас. 24 Це не означає, що ми пануємо над вашою вірою, але ми працюємо разом із вами для вашої радості, бо ви стоїте у вірі.

2 Коринфян 2 ->