1 Брати, я доношу до вашого відома Добру Звістку, яку я вам звістив, яку ви отримали та в якій ви стоїте. 2 Нею ви також будете спасенні, якщо дотримуєте слова, яке я вам звістив; інакше ви повірили даремно. 3 Адже найперше я передав вам те, що й сам отримав: Христос помер за наші гріхи згідно з Писанням, 4 був похований і воскрес третього дня згідно з Писанням, 5 і явився Кифі, а потім дванадцятьом. 6 Після того Він явився одночасно понад п’ятистам братам, більшість з яких живе й досі, а деякі заснули. 7 Потім Він явився Якову, а згодом – усім апостолам. 8 А після всіх, наче якомусь недоноскові, явився мені.

9 Адже я найменший з апостолів, не достойний називатися апостолом, оскільки переслідував Божу Церкву. 10 Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать щодо мене не була марною, бо я працював більше за них усіх; утім, не я, а Божа благодать, що зі мною. 11 Отже, чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так повірили.

12 Якщо про Христа проповідується те, що Він воскрес з мертвих, то як деякі з вас кажуть, що не існує воскресіння з мертвих? 13 Якщо не існує воскресіння з мертвих, тоді й Христос не воскрес. 14 А якщо Христос не воскрес, то наше проповідування даремне, як і ваша віра даремна. 15 І виявляється, що ми брехливі свідки Божі, адже ми свідчимо, що Бог воскресив Христа, Якого насправді не воскресив, якщо дійсно мертвих не можна воскресити. 16 Адже якщо мертвих не можна воскресити, то й Христа Бог не воскресив, 17 а якщо Він не воскресив Христа, то ваша віра марна, і ви досі перебуваєте у ваших гріхах. 18 Тому й ті, що померли в Христі, загинули[a]. 19 Якщо ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найжалюгідніші з усіх людей!

20 Правда в тому, що Христос дійсно воскрес із мертвих. Він – первісток серед тих, що заснули. 21 Адже як через людину прийшла смерть, так і через Людину прийшло воскресіння з мертвих. 22 Як в Адамі всі вмирають, так і в Христі всі оживуть[b], 23 але кожен у своєму порядку: Христос – перший плід, а потім, коли Він повернеться, ті, хто Йому належить. 24 Тоді настане кінець, коли Він передасть Царство Богу Отцю, знищивши всяке начальство, усяку владу та силу. 25 Бо Він має царювати доти, доки не покладе під ноги всіх Своїх ворогів. 26 Останній ворог, якого буде знищено, – це смерть. 27 Адже «Він усе підкорив Йому під ноги».[c] І коли говориться, що все було підкорене, то ясно, що це за винятком Того, Хто підкорив усе Христу[d]. 28 Коли Христу все буде підкорено, тоді й Сам Син підкориться Тому, Хто все підкорив Йому, щоби Бог був усім в усіх.

29 Інакше що робитимуть ті, що приймають хрещення за мертвих? Якщо мертві взагалі не воскресають, то чому хрестяться заради них? 30 І чому ми маємо повсякчас наражатися на небезпеку? 31 Я щодня перед лицем смерті. І це правда, як і те, брати[e], що я пишаюся вами в Христі Ісусі, Господі нашому. 32 Якщо я лише з людських міркувань боровся з дикими звірами в Ефесі, то яка мені від того користь? Якщо мертві не воскресають, то

35 Але хтось спитає: «Як воскресають мертві? В якому тілі прийдуть?» 36 Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо спочатку не помре. 37 І ти сієш не тіло, яке настане, а звичайне зерно[h] пшениці чи чогось іншого. 38 Проте Бог дає йому тіло за Своїм бажанням; і кожному насінню – своє власне тіло. 39 Не всяке тіло однакове: одне тіло у людей, інше у тварин, інше у птахів, інше у риб.

40 Існують тіла небесні й тіла земні. Але в небесних слава одна, а в земних – інша. 41 У сонця одна слава, у місяця інша слава, а в зірок ще інша, і зірка від зірки відрізняється славою.

42 Так само й з воскресінням із мертвих. Тіло сіється в тлінні, але воскресає в нетлінні. 43 Сіється в ганебності, але воскресає в славі. Сіється в слабкості, але воскресає в силі. 44 Сіється в земному тілі, але воскресає духовним тілом. Якщо існує земне тіло, то існує й духовне. 45 Так і написано: «Перша людина, Адам, став живою душею»[i]. Останній Адам – духом, що дає життя. 46 Але перший не духовний, а тілесний; потім – духовний. 47 Перша людина – із землі, земна, а друга Людина – з неба. 48 Якою є земна людина, такими є й інші земні, і Якою є небесна Людина, такими є й інші небесні. 49 І як ми носили образ земного[j], так само носитимемо й образ небесного.

50 Брати, я кажу про те, що тіло й кров не можуть успадкувати Божого Царства, як і тлінне не успадковує нетлінного. 51 Ось розкажу вам таємницю: не всі ми заснемо, але всі будемо змінені – 52 умить, і оком не змигнеш, при останній сурмі. Вона засурмить – і мертві воскреснуть нетлінними, а нас буде змінено. 53 Адже тлінне має зодягнутися в нетлінність і смертне – у безсмертність. 54 Коли тлінне зодягнеться в нетлінність і смертне – у безсмертність, тоді сповниться слово, що було написане: