1 Якби я розмовляв людськими та ангельськими мовами, але не мав би любові, то був би як мідний гонг, що відлунює, або кимвал, що бряжчить. 2 І якби я мав дар пророцтва та розумів усі таємниці й знання, і якби мав таку віру, що міг би гори пересувати, але не мав би любові, – то я ніщо. 3 І якби я роздав усе своє майно й віддав власне тіло на спалення, але не мав би любові, то не матиму жодної користі.

4 Любов терпляча, любов лагідна, вона не заздрить, не вихваляється, не зазнається. 5 Не поводиться непристойно, не шукає власної вигоди, не гнівається, не задумує лихого. 6 Не радіє з неправди, а радіє істині. 7 Завжди захищає, завжди вірить, завжди сподівається, завжди все перетерпить.

8 Любов ніколи не згасає. Хоча пророцтва закінчаться, мови припиняться, а пізнання зникне. 9 Адже ми знаємо частково й пророкуємо частково, 10 але коли прийде те, що досконале, то часткове припиниться. 11 Коли я був дитиною, то говорив як дитина, розумів як дитина й думав як дитина. А коли я став чоловіком, то позбувся того, що дитяче.

12 Адже зараз ми бачимо, наче в дзеркалі[a], нечітко, тоді ж побачимо віч-на-віч. Зараз розумію частково, а тоді пізнаю повністю, як і я був пізнаний повністю.

13 Нині ж залишаються ці три: віра, надія та любов. Але найбільшою з них є любов.

<- 1 Коринфян 121 Коринфян 14 ->