1 Сталося ж одного дня, що сини Божі прийшли стати перед Господом; та прийшов і сатана між ними стати перед Господом. 2 І спитав Господь сатану: Звідкіля прийшов єси? Відказав сатана Господеві й говорить: Я ходив по землі й обійшов її навкруги. 3 І рече Господь сатані: А звернув ти ввагу на раба мого Йова? Другого бо такого нема на землі, такого щирого, справедливого, богобоязливого та щоб так цурався лихого. 4 І відказав сатана й промовив: Шкуру за шкуру, а за свою душу оддасть чоловік усе, що має. 5 Просьтягни тільки руку твою й торкнись костей його й тіла його, — чи благословити ме він тебе? 6 І рече Господь сатані: Ну, він у руці твоїй тільки душу (життє) його пощади. 7 І пійшов сатана зперед Господа, та вдарив Йова лютою проказою від підошов аж до тімя. 8 І взяв він черепок, щоб ним скребтись, та й сів на попелищі (далеко від господи). 9 І промовила до його жона його: Чи ти ще держати мешся твердо в твоїй праведності? Занехай Бога й умри. 10 Він же промовив до неї: Ти плещеш таке, як яка безумна. Приймали ми добре від Господа, а лихого б то й не приймати? У всьому тому не провинив Йов устами своїми. 11 Перечувши три приятелі Йовові про все те нещастє, яке на його впало, пійшли, кожен із свого місця: Елифаз Теманський, Билдад Савхеаський й Зофар Наамський, й зійшлись, щоб пійти разом посумувати з ним і розважити його. 12 Споглянувши на його віддалеки, не познали його та й заплакали в голос; і роздер кожен одежу на собі, та й почали кидати порох проти неба понад головами своїми. 13 І седіли вони такенькі біля його на землі сім день і сім ночей, й ні один не говорив до його й слова, бачили бо, що біль його був надто великий.