1 Оце попустошить Господь землю[a], й вчинить її неплідною; змінить вигляд її й розсіє все, що живе на ній. 2 А що буде з народом, те саме й з священником; що буде слузї, те й панові його; що служебці, те й пані її; що з купуючим, те й з тим, хто продає; що довжникові, те й тому, хто дає позичку; що з лихварем, те й з даючим лихву. 3 Земля опустіє до щаду, й мов би злуплена буде; бо Господь вирік се слово. 4 Засумує, заниє; поникне, помарніє куля земна; поникнуть і ті, що з висока позирали на людей на землі. 5 Бо земля вся зледащіла під живучими на ній, вони бо переступили закони; змінили устави; зломали вічний заповіт. 6 Тим то пожере прокляттє землю, й живучі на ній відберуть кару; за те попалені осадники землі, й не багато зостанесь людей. 7 Заплакали соком грона, захоріла винна лоза, зітхає кожне серце, — перед тим веселе. 8 Перестали веселощі з бубнами, замовкли радісні клики, заніміли гуслі; 9 Вже вина не пють із співом; гіркий напиток усім, що його пють. 10 Поруйнований запустілий город, будинки замкнені стоять, ні-як входити. 11 Плачуть за вином по улицях; радощі замеркли, прогнані всі веселощі з землі. 12 В городах пустки зістались, ворота повалились. 13 А на землі буде з народами те саме, що буває, коли пообтрушують оливки, виноград обріжуть, та покінчать збірку. 14 (тільки праведні) Тілько вони піднесуть свій голос, возрадуються задля величності Господньої, голосно викликати муть із того моря. 15 Ой шануйте ж на востоці Господа, по островах морських (хваліть) імя Господа, Бога Ізрайлевого. 16 Від найдалшого краю землі чуєм пісню: „Слава Праведному!‟ Я ж промовив: „Нуждо моя, нуждо моя! о горе моє! Лиходії коять лихо, й коять лихо лиходії по лиходійськи.‟ 17 Страх на тебе й яма й сіло, чоловіче земний. 18 Хто бо від страху втече, почувши крик страху, той впаде у яму, а хто вилізе з ями, попадеться в сіло; бо всі спусти на небі відчинені будуть, і земля буде трусом труситись в основах. 19 Земля розступиться, земля розсядеться, земля, знай, труситися буде. 20 І хитати меться, наче пяний, гойдати меться, неначе колиска, бо беззаконності її обтяжують її; упаде вона, та й не підведеться. 21 І навідає тоді Господь військо надземне в висотах, і царів земних унизу. 22 І збере їх до купи, як вязні, у яму, та й зачинить їх разом у темниці, й по довгому часі будуть все ще кари терпіти. 23 І засоромиться місяць тоді, застидаєсь сонце[b], коли Господь сил воцариться в Сионі й в Ерусалимі[c], й перед старцями в славі засияє.