1 Пророцтво про пустиню морську[a]: Як ті бурі, що на полудні лютують, оттак ійде він від степу, з страшної країни[b]. 2 Страшне видиво показано мені: розбишака рабує; опустошник пустошить. Приходи, Еламе; облягай, Миде! всім стогнанням я зроблю конець. 3 Від сього і в мене трясуться бедра; муки схопили мене, як болі в положниці. Я зворушивсь тим, що чую; я стрівоживсь тим, що бачу. 4 Серце тремтить у мені; мене дрож бере; нічний спокій мій перемінився у страх мені. 5 А вони ось, заставляють столи, розстилають накриття, — їдять, пють. Ой, вставайте, князї, — хапайте за щити! 6 Бо ось як сказав мені Господь: ійди, постав сторожа, а він нехай переказує, що побачить. 7 І побачив він їздеців, що їхали по двох на конях, на ослах, на верблюдах; і наслуховав пильно і вважно, — 8 І закричав, мов лев: Пане мій! ось я стою на сторожі цілими днями, не рушався з місця цілими ночами: 9 І ось, бачу, їдуть люде, їздеці на конях удвійню. Опісля кликнув і каже: Впав, упав Вавилон, і всі ідоли його лежать порозбивані на землі! 10 О ти, змолочений мій, сину току мого[c]! Оце я чув від Господа Саваота, Бога Ізрайлевого, й се звістив вам. 11 Пророцтво про Думу[d]: Покликають до мене з Сеїру: Стороже! яка пора ночі? стороже! яка пора ночі? 12 А сторож відказує: Надходить поранок, та ще ніч. Коли так пильно допитуєтесь, то оберніться й приходіть. 13 Слово пророче про Арабію: Ночуйте в лісі Арабському, подорожні Деданські! 14 Осадники країни Темайської! несіть води назустріч умліваючим від спраги; стрічайте хлібом утікаючих; 15 Вони бо від мечів втікають, від меча обнаженого, від лука натягненого та від люті воєнної. 16 Так бо сказав мені Господь: Іще рік, рік по счоту наймитів, — і вся Кидарова слава щезне; 17 І не багато луків зостанесь у синів Кедарових. Так сказав Господь, Бог Ізраїля.