1 Горе краю[a], що, мов крильми, сягає по той бік рік Етиопських, 2 Що розсилає послів по морю, човнами з папиросу — по водах! О, йдіть, швидкі посли[b], до народу сильного й відважного, до народу страшного з давна до нині; до народу рослого, що всіх подоліває, землю ж його розірвали ріки. 3 Ви ж, осадники всесвітні, хто живий на землі! вважайте, як на горах стяг підоймесь, і як труба затрубить, чувайте! 4 Бо ось як Господь сказав до мене: Я буду мовчки дивитись із мого престолу, мов тепло веселе по дощеві, мов хмарка з росою в день жнивної спеки. 5 Перед винозборами ж, як спаде цьвіт на винограді, та покажуться спілі грони, обріже він ножем стебла, пообтинає відростки й поодкидає. 6 І зоставить усе хижим птицям та зьвіррям земним; й буде птаство там літувати, а зьвір зимувати. 7 І тоді сей люд сильний і відважний; сей народ страшний з давна до нині; народ рослий, що всіх подоліває, — принесе дар Господеві сил на місце імення Господа Саваота, на гору Сион.