1 Пускай твій хліб на пливучу воду[a], бо по довгому часі знайдеш його. 2 Розділюй часті милостині між семеро чи й восьмеро, бо не знаєш, яка біда складеться тобі на землі. 3 Як у хмарах повно води, вони лити муть дощ на землю, й як дерево впаде, чи то ʼк полудню, чи то ʼк півночі, воно там і лежати ме, де впало. 4 Хто позирає на вітер, тому не сіяти, а хто дивиться на хмари, той не жати ме. 5 Так само, як не знаєш вітрової дороги, та як то в утробі в вагітної утворюються кісточки, так не знаєш і творів Божих, а він творить усе. 6 З ранку сій насіннє твоє й не давай увечері спочивати руці твоїй, бо не знаєш, чи се, чи те буде удатнійше, або чи те, чи се однаково добре буде. 7 О, любий світ і весело оку, дивитись на сонце! 8 Коли чоловік проживе й многі літа, нехай по всяк день тим веселиться; та нехай тямить на дні темні, що їх буде много, хоч і все, що постане, — марнота. 9 Веселися ж, молодику, в молодощах твоїх, попускай серцю твому заживати радощів часу молодощів твоїх, ходи собі за нахилом серця твого й за бажаннями очей твоїх; тільки знай, що за все це Бог тебе на суд поставить. 10 Проганяй тугу з твого серця й відпихай зло від тіла твого та тям собі, що вік дитинячий і молодощі — марнота!