1 Чого ворушаться народи, і люде промишляють про нїкчемне? 2 Піднімаються царі землї, і князї радять раду проти Господа й проти Помазанця його: 3 Розорвім пута і скиньмо з себе посторонки їх! 4 Господь, що сидить на небесах, сьміється, і ругається над ними. 5 Тодї промовить до них у гнїві своїм і яростю своєю перелякає їх. 6 Се ж я помазав царя мого над Сионом, сьвятою горою моєю, 7 Ізвіщу проповідь, що сказав Господь до мене: Ти син мій, нинї зродив я тебе. 8 Проси в мене, й дам тобі народи в наслїддє, а кінцї сьвіта у владїннє. 9 Жезлом зелїзним розібєш їх, як череповину потрощиш їх. 10 Зрозумійте ж се, царі, й одумайтесь, усї суддї землї. 11 Служіть Господеві зо страхом, і радуйтеся з дрожаннєм. 12 Прославляйте Сина, щоб не прогнївився, а вам щоб не погибнути на дорозї вашій, бо скоро загориться гнїв його. Блаженні всї, що надїються на його.