Посланнє Сьв. Апостола Павла до Филимона

1 Павел, вязник Ісуса Христа, та Тимотей брат, Филимонові, нашому любому і помічникові, 2 та любій Апфиї, та Архипові, товаришові воїну нашому і домашній твоїй церкві: 3 Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. 4 Дякую Богу моєму всякого часу, згадуючи тебе в молитвах моїх, 5 чуючи про любов твою та віру, що маєш до Господа Ісуса і до всїх сьвятих, 6 щоб спільність віри твоєї була дїйственна в розумінню всякого добра, яке в вас є через Христа Ісуса. 7 Велику бо маємо радість і утїху з любови твоєї, бо серця сьвятих дізнали одради через тебе, брате. 8 Тим, хоч велику сьміливость маю в Христї, наказувати тобі, що треба, 9 та ради любови лучче благаю, бувши таким, як Павел, старець, тепер же і вязник Ісуса Христа; 10 благаю тебе про мого сина, котрого я породив у кайданах моїх, Онисима, 11 колись тобі непотрібного, тепер же тобі й менї вельми потрібного, котрого я послав, 12 ти ж його, чи то серце моє, прийми. 13 Хотїв був я при собі держати його, щоб замість тебе служив менї в кайданах благовістя; 14 та без твоєї волї не хотїв я нїчого зробити, щоб не мов по неволї добро твоє було, а по волї. 15 Бо може тому розлучивсь на час, щоб на віки прийняв єси його, 16 вже не яко слугу, а вище слуги, яко брата любого, найбільше менї, скілько ж більше тобі, і по тїлу, і в Господї. 17 Коли ж маєш мене за спільника, прийми його, як мене. 18 Коли ж чим обидив тебе, або (чим) винуватий, на менї те полїчи. 19 Я, Павел, написав рукою моєю: я оддам, щоб не казати тобі, що і сам себе менї завинуватив. 20 Так, брате, нехай маю потїху з тебе в Господї; звесели серце моє в Господї. 21 Надїявшись на слухняність твою, написав я тобі, знаючи, що і більш, нїж говорю, зробиш. 22 Разом же наготов менї і господу; надїюсь бо, що молитвами вашими буду дарований вам. 23 Витають тебе Єпафрас, товариш, неволї моєї в Христї Ісусї, Марко, Аристарх, Димас, Лука, помічники мої. 24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим. Амінь.