1 Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх. 2 І почав Йов говорити: 3 Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік! 4 Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним! 5 Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару! 6 А ніч тая - нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях! 7 О, ніч тая - нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі! 8 Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день, та готові й дракона розбудити! 9 Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі, 10 За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми! 11 Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота? 12 Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди? 13 Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн 14 З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї, 15 Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали; 16 Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта. 17 Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили. 18 Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника. 19 Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого. 20 Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко, 21 Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом; 22 Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину. 23 На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу? 24 Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода; 25 Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною. 26 Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!