1 І засьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив: 2 Господь - скеля моя у тїснотї моїй, захищає - рятує. 3 Він мій Бог і затула моя, й до його втекаю я в нуждї. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений замок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили. 4 Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре. 5 Смерть, як води, мене обняла, зло на мене реве бурчаками. 6 Ланцюги свої пекло на мене кує, й тенета готує. 7 І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє. 8 Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним. 9 Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло. 10 Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його; 11 Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі. 12 Обгорнувся-закутавсь у шату - у тьму водяну, в чорну хмару. 13 Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий; 14 Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий. 15 Метнув стрільми й роспудив їх різно; блиснув блискавками й злякались. 16 І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного. 17 І простїг він з високого неба правицю, й мене з вод великих 18 Із неситої злостї, з пучини, з безоднї ворожої витяг. 19 Вони встали на мене в недолї, Господь же менї дав підмогу, 20 На простір мене вивів з тїсноти й вирвав із рук беззаконних. 21 І воздав менї Бог по моїй щирій правдї всї блага на сьвітї, наградив він мене за мої чисті руки своїм воздаяннєм. 22 Бо путями Господнїми твердо ходив я, цураючись кривди; не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова. 23 Всї закони Господнї перед віччу в мене стоять що години. Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати. 24 Непорочен і чист перед ним був устами я й серцем. Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся. 25 І воздав Господь Бог за мою щиру правду менї воздаяннєм, за мої чисті руки перед віччу в його, обмислив прещедро. 26 З преподобним єси в милосердю його преподобен і сам ти. І правдивого в правдї своїй ублажаєш земними благами. 27 З чистим серцем ти чист, і показуєш правду йому без утайки, а з олживим, зрадливим, лукавим, його ж робом ходиш і робиш. 28 Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годинї й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько до долу. 29 Ти, мій Боже, у мене за сьвітло, ти сьвітиш менї й у темнотї, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного. 30 Я з тобою воюю, з тобою звойовую військо хоробре, і з тобою на тверджі потужні, на мури злїзаю високі. 31 Бог! у його дорога без хиби права, слово чисте у його; щит спасенний він тим, хто надїю в йому одному покладає; 32 Бо хто Бог, опріч Господа, Бога одного, і хто нам защита, опріч його сьвятого, єдиного Бога справдешнього в сьвітї? 33 Він мене підперезує силою й путь менї рівно рівняє, 34 Робить ноги бистрими, як в оленя, й гори знижає високі; 35 Робить з рук моїх він самосїка-меча, з пліч - мідяного лука. 36 І щитом закриває спасенним, і милостю пишно величить. 37 І ступнї розширяє мої, й нога не спіткнеться у мене. 38 Я вганяю за ворогом прудко, хапаю, не дам улизнути, 39 І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали. 40 Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою, 41 Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю. 42 І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до них не озветься. 43 Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі. 44 Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту слїпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх. 45 Люди - народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають. 46 Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземцї по тверджених замках високих. 47 Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна, 48 Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене, 49 Що вхопив мене з рук в супостат і підняв мене в гору, і від зрадника з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу! 50 Тим я, Господи, буду в язицїх невірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнїх піснях восьпівати. 51 Бо цареві свойму ти на подуж підмогу велику являєш, й Давиду помазанцеві й його роду по вік призначаєш.

<- 2 Самуїлова 212 Самуїлова 23 ->